З самого дитинства жінка пам’ятає, як в сімейному колі любили слухати музичні радіопередачі. «Зберемося ввечері, хтось пряде, хтось вишиває, батько поруч сидить чоботи шиє, а ми всі співаємо без упину та мелодії слухаємо. Навіть не знаю коли і вперше заспівала, напевно одразу як народилася», – посміхаючись розповідає Ганна Андріївна.
В шкільні роки також знайшовся час для колективних співів, а після заняття вокалом продовжилися в училищі та шосткинському міському ансамблі «Веселі зодчі». Зараз вже 30 років виконує пісні разом з народним фольклорним колективом «Вишиванка» (керівник Юрій Гончаренко) Шевченківського сільського клубу Клишківської сільської ради. З них 15 років поруч з нею донька – Наталія Череповська.
«На відміну від мами з раннього дитинства я не захоплювалася пісенними вподобаннями родини. Однак так сталося, що час все розставив на свої місця. Я переїхала з смт Вороніж в с. Клишки, і мене дорослу жінку «за руку» в колектив привела мама. Тоді, до цієї ідеї я поставилась скептично, однак зараз вже не уявляю як бодай день можна прожити не співаючи». Так Наталія Василівна стала сучасним натхненником для «Вишиванки». Вона підбирає сьогоденний репертуар в інтернеті, а після його вокально адаптують до голосів учасників колективу. В цей час її мама – хранитель старовинних обрядових пісень, як то «З-за гори кам’яної орли вилітали», «По під гаєм зелененьким» та інші. Щоправда жінка бідкається, виспівувати її улюблені бабусині пісні вже практично немає з ким. Оскільки в такій манері виконання співає лише старше покоління місцевих мешканців. Зокрема мова йде про обрядові весільні «гукалки». «Їх звучання складне, і не всім голосам воно до снаги. Я доньку навчила їх співати, сподіваюсь, що і хтось з онуків також повернеться до цих пісень та продовжить передавати їх з покоління в покоління»,– ділиться Ганна Корж.
Покладає надії вона на наймолодшого з трьох синів Наталії. Нині йому 8 років, тож допоки зарано говорити про його вподобання але особливе відчуття ритму у хлопчика прослідковується вже зараз. Бабуся принагідно зауважує, що це характерно і для всіх її дітей: «Мої діти всі під ряд пісні не слухають, бо кожен з них чує їх так як я. Особливо сучасні там де змісту не має, гармонії чи мелодійності – вони вимикають одразу».
Донька Наталя додає: що коли у маминій хаті збирається вся родина, то співають усі і дорослі, і малі, оскільки знають наскільки цінні ці моменти для матусі. «А я й без пісні, не жила ще. У мене сина не стало, а я співала і плакала… Не вмію я без неї ані сумувати, ані працювати, ані відпочивати. За худобою у дворі доглядаю і в цей час співаю»,– додає Ганна Андріївна.
Варто зауважити, що шанує таланти цієї родини і вся громада села. Щоразу концерти до свят, котрі влаштовують у місцевому сільському клубі збирають десятки глядачів. Нині в країні карантин, репетиції та масові заходи заборонені, тож чекають зняття цих обмежень не лише мама з донькою, а й односельці. «Ми вже стільки свят пропустили, хоча готували до них сценарії. Людям дуже не вистачає наших концертів»,– жаліються солістки «Вишиванки».
А поряд з цим додають: якщо для когось участь в житті колективу можливість просто цікаво провести час, поспілкуватись то для матері з донькою любов до пісні має власне значення: так вони бережуть зв’язок поколінь та їх енергетичну пам’ять.
Популярне за тиждень