Життя художниці пов’язане з містом Шостка Сумської області, де вона і сьогодні поєднує творчість з викладацькою практикою в дитячій школі мистецтв. Випускниця Пензенського художнього училища (1980) та Чебоксарського педагогічного інституту ім. Яковлєва (художньо-графічний факультет, 1988). З 2010 року член Національної спілки художників України.
Лариса Миколаївна народилася 17 червня 1961 року в місті Каменка Пензенської області. Своє покликання до малярства відчула в дитинстві, а її першими вчителями та наставниками були відомі художники – рідні тітка та дядько Дубцови.
Шість разів отримувала грамоти Міністерства культури України. Проте справжнім визнанням високої майстерності художниці стало відзначення її мистецького доробку, а також педагогічної діяльності присвоєнням звання Заслуженого працівника культури України (2019).
Її картини – наче паузи в чеховських п’єсах, де залишається чисте споглядання у повному мовчанні, коли у тиші душа розмовляє з мозаїкою кольорів, відчуваючи гармонію Всесвіту, яка підносить нас до розуміння єдності з ним.
Неможливо відірвати погляд від феєрії відтінків, які наповнюють нашу свідомість та фізичне тіло позитивною енергетикою, яка не дає заснути ще багато ночей. Полотна не просто площинні розфарбовки. Це симфонія барв, де кожен мазочок звучить окремою ноткою, полинувши у простір та зливаючись у прекрасну неповторну мелодію, що виймає душу та підносить її над буденністю, вселяючи надію, що все, що діється на Землі, неодмінно повернеться в русло справедливості («Квіти. Орхідеї». 2008. Папір на картоні, акрил, авторська техніка. СОХМ ім. Никанора Онацького). Це єдина робота Л. Логвин, яку зберігає музей. Останні п’ять років мисткиня захопилася таким жанром, як портрет. Акварельні етюди відзначаються новизною, де поряд зі схожістю майстерно передано емоційно-мінливий настрій моделі.
Художниця пише все, що її приваблює – квіти, вода, сад, людина. Аналізуючи її техніки виконання, одразу впадають у вічі ефекти зім’ятого паперу, в’язкий мазок, яскрава гама. Якщо шукати аналоги у мистецтві, то виникають асоціації з імпресіоністами, відчуттям новизни думки та фаховістю втілення. Кольорові площини посилюють враження своєю декоративністю, мозаїчною мерехтливістю, що наповнює, пронизує все навколо.
З 1996 року починається Географія як персональних так і групових виставок художниці. Вона також постійна учасниця різноманітних проєктів та пленерів на Сумщині. Її твори зберігаються в музеях, а також у приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном.
Лариса Миколаївна Логвин цього року відзначає своє 60-річчя. Щиро вітаємо її з ювілеєм і бажаємо звершення всіх мистецьких задумів!

Газета "Перехрестя" в Instagram и Telegram