Історія шрамів – саме так ще називає свою першу персональну виставку її авторка Наталія, яка пише під псевдонімом Nimueh. Кожна її картина – це чийсь спогад про те, як він отримав на тілі свою відмітину. «Я зустрічалася з людьми, і під час розмови вони розповідали про те, як отримали свої шрами. Я це все записувала, і, відповідно, малювала. Тобто, це - як візуальна гра в асоціації», - говорить художниця.

Nimueh малює з дитинства, але спеціальної художньої освіти не має. За спеціальністю вона – хімік-технолог. Зізнається, що її завжди приваблювали соціальні теми, тож ця виставка є логічним продовженням однієї з них. «Тому що людям дійсно є про що розповісти. Буває, що у перші хвилини спілкування людина здається веселою і безтурботною, а потім розкривається зовсім інша її сторона. Адже у житті кожного з нас є або щасливі епізоди, або травматичні. Я записувала і ті, і інші», - зауважує мисткиня.

А історії, викладені на полотні – дійсно драматичні. Це і спроби самогубства через тиранію в сім’ї, і операції, перенесені в дитинстві, і рани, отримані на війні.

Кожна картина супроводжується фотографією і міні-розповіддю людини, яка ділиться пережитим. «Для мене шрам – це відмітина, яка зробила тебе сильнішим, витривалішим, спонукала до певних висновків. Це те, що дозволило тобі рухатися далі», - підкреслює художниця.

Nimueh працює у напрямку контемпорарі-арт, який пропонує глядачу не оцінювати, а зрозуміти меседж, закладений в тому чи іншому експонаті. «Концептуальне мистецтво цікаве, незвичне. Тут немає жодних рамок, а також канонів, яких потрібно обов’язково дотримуватися. Воно дає певну свободу самовираження», - вважає авторка виставки.

І хоча виставка «Дзеркало пам’яті» складається всього лише з сімох картин, кожну з них можна роздивлятися довго, замислюючись над тим, що життєвий досвід, який залишив свій слід на тілі, може стати відправною точкою до подолання своїх внутрішніх «демонів».
shostkanews.city

Газета "Перехрестя" в Instagram и Telegram