«Вони вистояли – не вистояв бетон». Ця фраза вже увійшла в історію героїчної боротьби українських бійців за Донецький аеропорт. Бої за цей форпост тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. «І обов’язок кожного з нас – пам’ятати цю дату, пам’ятати про тих Героїв, які віддали життя, захищаючи нашу Україну», - зазначила волонтер ВЦ «Шостка-Добро» Світлана Нескоромна.
Серед українських захисників Донецького аеропорту були і наші земляки – Антон Хоба, Іван Євдокименко, Олександр Салов та Роман Бабич
З них двоє – Антон Хоба та Іван Євдокименко не повернулися живими з російсько-української війни.
Найстаршим «кіборгом» був Олександр Салов. Тоді, у 2014-му, йому виповнилося 68 років. І коли він забажав піти на фронт добровольцем, йому через вік відмовили. На допомогу прийшла організація «Правий сектор». «До «Правого сектору» я прийшов як доброволець. Спочатку нас «кинули» на навчання на Десну, звідти – у Велику Михайлівку, що на Дніпропетровщині – на базу «Правого сектору». Потім ми потрапили вже на фронт», - розповідає пан Олександр.
Вже безпосередньо у Донецьому аеропорті доля звела найстаршого «кіборга» з наймолодшим – 18-річним сумчанином Сергієм Табалою, який 6-го листопада 2014 року загинув під час артобстрілу летовища. Захисникові було присвоєно звання Героя України посмертно.
Поділилася спогадами про свого сина, який загинув, захищаючи Донецький аеропорт, мати Івана Євдокименка, пані Валентина. Вона нагадала, що «кіборгами» назвали українських хлопців саме окупанти, дивуючись їх стійкості та незламності.
Втім, у пам’яті пані Валентини Іван залишився не «кіборгом», а улюбленим сином – допитливим, розумним та добрим. «Він відвідував секцію карате, грав на кларнеті, з 3-х років почав писати вірші. Примірники віршів Івана знаходяться в бібліотеках Шостки та у краєзнавчому музеї», - підкреслила мама українського захисника.
Іван під час Революції Гідності
До речі, про нашого земляка Івана Євдокименка згадується в книзі «Оборона Донецького аеропорту». В ній задокументовані останні дні жорстоких боїв, які вели українські «кіборги» проти окупантів.
Зі сльозами на очах згадувала розповіді свого сина про ті страшні події на летовищі, пані Людмила – мати загиблого шосткинця Антона Хоби. «Мамо, я примерзав до землі. Мене хлопці відривали із землі, оскільки я не міг піднятися», - розповідає вона.
Антон Хоба
Під час ротацій Антон приділяв увагу патріотичному вихованню підростаючого покоління, займаючись з молоддю у таборі «Лицар честі» ім. І.Євдокименка. В інтерв’ю, під час запису програми ТРК «Акцент» «Хоробрі серця», захисник зізнався, що одна з його найбільших мрій – піднятися на гору Ай-Петрі - після того, як Крим буде деокупований. Тепер його мрію здійснюватиме молодший брат, який пішов по стопах Антона і сьогодні боронить територіальну цілісність України.
Ще один «кіборг» - шосткинець, військовий медик, Роман Бабич не зміг бути присутнім на пам’ятному заході, оскільки сьогодні знаходиться в найгарячішій точці фронту – на Бахмутському напрямку. «Він має 2 вищі освіти. У 2014-му році одразу встав на захист України, виконуючи обов’язки лікаря. Через його руки пройшло дуже багато військових. Якось при зустрічі він мені сказав: «Світлано Юріївно, я був у пеклі», - згадує свого доброго знайомого волонтерка Світлана Нескоромна.
Керівник Волонтерського центру «Шостка-добро» Світлана Суптельна подякувала головним героям сьогоднішнього заходу – за мужність та патріотизм, за гідне виховання своїх дітей. Також на знак подяки вона вручила нашим захисникам та батькам загиблих воїнів пам’ятні сувеніри.
Популярне за тиждень