Останні півтора року Людмила Гульцо змінила вчителювання на службу у Сумському прикордонному загоні.
«Так як мої сини пішли служити, були військовослужбовці і потім сталася трагедія, то я вирішила піти по їхнім стопам і спробувала стати військовослужбовицею», - розповідає прикордонниця Людмила Гульцо.
Обидва сини Людмили були десантниками. Старший Іван помер від хвороби, молодший Артем через два роки загинув у Верхньоторецькому на Донеччині у 2017-му році. Обидва сини померли у віці 24 роки. Весь час, говорить Людмила, думала про те, аби піти їхнім шляхом.
«Думали помститися, але у мого сина залишилися два сини, мої два онуки. Старшому було три роки, а молодшому вісім місяців. Так як дружина залишилася одна, то треба було їй допомагати. Ну і трішечки себе відновлювала», - пояснює військова.
Майже через шість років після загибелі молодшого сина, каже Людмила, друзі розповіли обставини його загибелі.
«Він був перший, в розвідку пішли і він підірвався на розтяжці, з відірваними ногами зміг по рації попросити допомогу. Завдяки йому ще двоє – врятувались», - згадує військовослужбовиця.
Людмила 30 років пропрацювала вчителем фізкультури у Дружбівській школі. Саме робота, говорить жінка, допомогла витримати втрату власних дітей.
«Якщо заходиш до школи, шкільний колектив, діти – це інше життя, там забуваєш про все», - каже жінка.
За її словами, зв’язок з учнями підтримує і нині.
«Часто проїжджають повз. Ось дзюдоїсти їхали на змагання у Суми. Вони мною пишаються», - говорить Людмила Гульцо.
Нині підрозділ Людмили несе службу на одному з блок-постів Сумського району.
«Мені подобається мій колектив. Всі дружні, взаємовиручка йде, допомога, тільки як скоріше хочеться перемоги вже. Я не скажу, що це складно, ми вже привикли до цієї служби. Як казав мій син: «А хто, як не я?», - зазначає військова.
Минулого року Дружбівська міська рада вручила Людмилі «Орден матері». Жінка говорить – це для неї значуща нагорода.
«Я пишаюся своїми синами, що змогла їх виховати патріотами нашої батьківщини, що вони не сховалися, а пішли воювати і захищати нашу батьківщину», - каже військовослужбовиця.
Нині потрібно нести службу, говорить Людмила, а після перемоги мріє про відпочинок та зустріч зі своїми онуками та друзями.
«Все, що в моєму житті залишилося – це мої онуки і моя мама», - зазначає Людмила Гульцо.
Популярне за тиждень